Нотатки консультанта

Вправа з розробкою резюме на 1 сторінку підкинула пару свіжих думок і спогадів.

Новий рік 2014 року я зустрічав без розуміння того чим буду займатися в цьому році. Попередніх 7 років я відпрацював в Ресерсному центрі ГУРТ, де багато навчився і де багато віддав. Посада з якої я пішов називалася – керівник напрямку «Суспільна інформація». А якщо просто – то обличчя порталу gurt.org.ua. За ним мене переважно і знали. Так от, в мене закінчився контракт, а продовжувати ще на рік я не хотів, тому відкрилася можливість почати щось своє. Звичайно, в мене ще була якась робота для Гурта, різні тренінги, передача справ, але вцілому я розумів, що робити те, що робив до того, я вже не можу. Крім того, 2014 рік сам по собі був знаковий – Євромайдан, нові надії на швидкі зміни, анексія, війна…

Коли в 2015 році мене попросили провести тренінг для людей, які втратили роботу через війну на тему фрілансу, я легко це зробив, бо вже сам на той час був фрілансером і відчував всі переваги і недоліки цієї форми самозайнятості. Це був тренінг в Краматорську для ВПО. Пригадую як мене спитали і я не зміг відразу знайти відповідь на це питання – “а як ви себе заставляли зранку вставати, ставити собі задачі, їх виконувати і так постійно. Коли над вами немає начальника?” Я відповів, щось типу: «це легко, бо людина народжена вільною, сама знає чого хоче, а не для того, щоб ходити на завод». Після тренінгу в місцевій газеті вийшла стаття з заголовком – «В Краматорську закликали іти з заводів на свободу» чи щось таке :). 

Але повернемось до першого року мого вільного життя. На той час я вже був одружений, дітей не було, і зобовязань було відносно мало. І я був зареєстрованим ФОПом. В мене вже був якийсь досвід надання різних PR-послуг на замовлення інших організацій – мене знали, час від часу просили з висвітленням чогось такого, що зазвичай було нудним і не цікавим. А ще я бачив роботу незалежних консультантів – мені подабалася сама ідея – самому планувати свою роботу, змінювати плани відповідно до власних інтересів і пріоритетів, а не підлаштовуватися завжди під когось. Ясне діло, така свобода багато коштує і я вже почав розуміти цю ціну. 

Перші виклики

1. Клієнти. Мені треба було знайти перших клієнтів. Значить, я мав щось їм продати. Але що? І кому?
2. Репутація. З одніє сторони, бути відомим – це добре. Мене знали через те, що я координував найбільшу медіаплатформу для громадських організацій в Україні. З іншої сторони, мені на цей момент звязка «Тарас Тимчук – це ГУРТ» тільки шкодила. В мене постійно питали як справи в Гурті, а я кажу – я вже там не працюю. 
3. Що продавати? У 2011-2013 я багато проводив тренінгів, особливо з розвитку бізнесу, але продавати їх самостійно я не міг – це не була моя власність і я не відчував, що це моє.
4. З ким будувати партнерства? Я розумів, що одному займатися і продажами і делівері послуг буде напряжно, треба шукати партнерів.

І почав я з одніє вправи – намалювава різні кола і вписав туди людей відповідно до таких критеріїв:

• Ті, з ким я в дуже близьких стосунках був, кому я довіряв, хто мені довіряв
• Ті, кого я знав по роботі чи попередніх проектах, і я підтримував комунікацію з цими людьми – зустрічався на пиві, каві, телефонував, чи писав в фейсбуці
• Цікаві знайомі другого кола або знайомі по роботі яких знати треба було, але ми не були так щоб дуже вже знайомі. Тобто, безпосередньо я з ними не підтримував стосунків, але чув позитивні відгуки про цих людей, інколи ми навіть коректно ідентифікували один одного.

Це були мої претенденти на те, що можна було б спробувати разом заробляти, або ж виступити у ролі підрядника для комерційних замовлень.

І потім десь рік у мене пішов на те, щоб зустрітися з цією людиною з списку, спробувати домовитися про якусь спільну взамовигідну взаємодію та оцінити результати.

Неочікувано для себе, через рік такого експерименту – перше коло спілкування змінилося на 90%, друге на 70-80%. Я зясував, що ці люди, на підтримку з якими в мене йде енергія і гроші, не повертають  вкадень. І я був вперше озадачений.

Далі буде