Нотатки консультанта

---

Світ на порозі змін

Звіт, підготовлений IARAN та Центром гуманітарного лідерства, відходить від традиційного погляду на допомогу. Він стверджує, що стара система, керована переважно західними донорами та великими міжнародними неурядовими організаціями (МНУО), переживає кризу легітимності та ефективності. Фінансування скорочується, геополітична напруга зростає, а виклики, як-от зміни клімату та масова міграція, стають дедалі гострішими.

Центральна ідея звіту полягає в тому, що майбутнє допомоги не буде монолітним. Натомість нас чекає один із чотирьох можливих сценаріїв, або їхня комбінація в різних регіонах світу:

1. Допомога на багатьох шляхах (Aid on many paths): Світ стабільних регіональних блоків (США, Китай, ЄС), де допомога адаптується до місцевих політичних та культурних реалій. Лідерство належить місцевим організаціям, а міжнародні гравці надають фінансування та технічну підтримку.
2. Клаптикові солідарності (Patchwork solidarities): Світ зростаючої нерівності, де офіційна допомога скорочується. Натомість виникають гнучкі мережі самодопомоги, керовані діаспорою, місцевими громадами та релігійними організаціями.
3. Імперії допомоги (Empires of aid): Допомога стає інструментом геополітичної боротьби між великими державами (США, Китай). Вона втрачає нейтральність і слугує інтересам держав-донорів. Міжнародні організації стають агентами цих “імперій”.
4. Великий розпад (The great unravelling): Найгірший сценарій хаосу, закритих кордонів та ізоляції. Система міжнародної допомоги колапсує, а підтримка громад стає справою виключно місцевих волонтерів з обмеженими ресурсами.

Для України цей аналіз — не теоретична вправа, а пряма вказівка на ті виклики та можливості, що визначатимуть успіх нашої повоєнної відбудови.

---

Методологія: Як створювався цей звіт?

Сила цього звіту полягає не лише у висновках, а й у способі їх отримання. Це не кабінетне дослідження, а результат масштабного спільного процесу стратегічного прогнозування (foresight), який триває 18 місяців у 2024-2026 роках.

Ключові елементи методології:

• Теоретична основа: Дослідження поєднує два підходи:
  1. Французька школа “la Prospective”: фокусується на побудові бажаного майбутнього, а не на простому його прогнозуванні.
  2. Причинно-наслідковий багатошаровий аналіз (Causal Layered Analysis, CLA): цей метод дозволяє “копати глибше” — від поверхневих трендів (заголовків новин) до системних причин, світоглядних установок і, зрештою, до глибинних міфів та метафор, які формують наше сприйняття реальності.
• Спільнота “Майбутнє допомоги”: Основою дослідження стала глобальна спільнота, до якої на першому етапі долучилося майже 900 людей. Унікальність цієї спільноти в її складі:
  • Голос Глобального Півдня: 77% учасників були з країн Африки, Азії, Латинської Америки та Близького Сходу, що дозволило відійти від європоцентричного погляду.
  • Лідерство на місцях: Найбільшу групу учасників (близько 40%) склали представники місцевих та національних громадських організацій та рухів.
  • Живий досвід: Майже 4 з 10 учасників (38%) мали особистий досвід переживання криз, що надало їхнім відповідям особливої ваги та достовірності.
• Інструменти збору даних: Для залучення такої різноманітної аудиторії використовувався широкий спектр інструментів:
  • Понад 50 вебінарів та консультацій.
  • Багатомовні опитування (англійською, французькою, іспанською, арабською, гінді та бахаса).
  • Глибокий аналіз існуючої літератури та звітів.
• Етапи дослідження:
  1. Фаза 1: Прогнозування (Foresight). На цьому етапі, результати якого представлені у звіті, спільнота аналізувала поточний стан системи допомоги (через CLA), визначала ключові рушійні сили змін та будувала сценарії на 2040 рік.
  2. Фаза 2: Шляхи трансформації. Наступний етап, який розпочнеться у жовтні 2025 року, буде присвячений спільній розробці практичних моделей та інструментів для трансформації системи допомоги, спираючись на розроблені сценарії.

Такий підхід гарантує, що висновки звіту ґрунтуються не на теоретичних припущеннях обмеженої групи експертів, а на колективному інтелекті та реальному досвіді сотень практиків з усього світу.

---

10 ключових інсайтів для повоєнного відновлення України

На основі звіту можна виокремити 10 головних висновків для українських фахівців, які працюють у сфері гуманітарної допомоги, розвитку та відновлення.

1. Допомога — це геополітика. Готуйтеся до “Імперій допомоги”.

Відновлення України буде не лише гуманітарним, але й глибоко політизованим процесом. Звіт прямо попереджає, що допомога все частіше використовуватиметься як інструмент впливу. Це означає, що фінансування може надходити з умовами, які відповідають інтересам країн-донорів. 

Що можна робити: Розвивати сильну державну стратегію відновлення, яка чітко визначає пріоритети України, та вчитися вести переговори, відстоюючи національні інтереси.

2. Майбутнє за місцевими лідерами. Треба інвестувати в українські неурядові організації.

Звіт неодноразово наголошує на “локалізації” — передачі влади та ресурсів від міжнародних організацій до місцевих. Це глобальний тренд. Міжнародні партнери все більше цінуватимуть сильні місцеві ГО, муніципалітети та бізнес. 

Що можна робити: Вже зараз варто посилювати спроможність українських організацій: управлінську, фінансову, проєктну. Держава має створювати додаткові програми для їхнього розвитку.

3. Диверсифікація джерел фінансування. Не варто покладатися лише на уряди.

Традиційні донори (уряди країн) скорочують бюджети. Майбутнє за різноманітними джерелами: приватні фонди, релігійні мережі, краудфандинг, інвестиції від діаспори. Сценарій “Клаптикові солідарності” показує, що ці мережі можуть стати основною опорою. 

Що можна робити: Вивчати та залучати альтернативні джерела фінансування, розвивати соціальне підприємництво, створювати прозорі механізми для залучення приватних коштів та допомоги від діаспори.

4. Відновлення — це не лише відбудова. Це побудова стійкості (Resilience).

Звіт вводить поняття “ерозивних криз” (повільні процеси, як-от інфляція, деградація довкілля) та “екосистемних криз” (каскадний колапс систем). Відбудовані мости нічого не варті, якщо громада не може витримати наступну економічну кризу чи наслідки змін клімату. 

Що робити: Інтегрувати принципи стійкості (resilience) в усі проєкти відновлення. Це означає враховувати екологічні, економічні та соціальні ризики.

5. Український досвід — це капітал.

У звіті зазначається, що легітимність допомоги визначається її відповідністю потребам громад. Україна має унікальний досвід самоорганізації та стійкості. Цей досвід треба перетворити на експортний продукт — модель для інших країн. 

Що можна робити: Документувати, аналізувати та поширювати український досвід. Наші фахівці мають виступати не як “отримувачі допомоги”, а як експерти з кризового менеджменту та стійкості.

6. Подолання “розриву між гуманітарною допомогою та розвитком”.

Звіт критикує застарілий поділ на екстрену допомогу та довгостроковий розвиток. В умовах України ці процеси йдуть паралельно. Роздача їжі має поєднуватися зі створенням робочих місць, психологічна підтримка — з реформою освіти. 

Що можна робити: Розробляти комплексні програми, які одночасно вирішують нагальні гуманітарні потреби та закладають фундамент для сталого розвитку.

7. Легітимність заробляється через підзвітність громадам, а не донорам.

Одна з ключових проблем старої системи — “висхідна підзвітність”, коли організації більше звітують донорам, ніж людям, яким допомагають. Це породжує недовіру та неефективність. 

Що можнк робити: Впроваджувати механізми залучення та підзвітності перед українськими громадами. Успіх проєкту має вимірюватися не освоєним бюджетом, а реальною зміною в житті людей (потрібні реальні свідчення).

8. Технології — це інструмент, а не панацея.

Звіт згадує ШІ, блокчейн та інші технології, які можуть підвищити прозорість та ефективність. Водночас він попереджає про ризик “технократичного провалу”, коли автоматизовані системи виключають найбільш вразливих. 

Що можна робити: Використовувати технології для покращення управління та моніторингу, але завжди ставити в центр людину та її потреби. А зважаючи, що в Україні 30% літні люди, часто за межею бідності, – треба дуже уважно думати над швидкостями впровадження ШІ в ключові сфери життя.

9. Стратегічні альянси.

У фрагментованому світі, описаному у звіті, успіху досягатимуть ті, хто вміє будувати гнучкі та несподівані союзи: між ГО та бізнесом, між муніципалітетами та міжнародними техногігантами, між українськими та іноземними містами. 

Що можна робити: Розвивати навички нетворкінгу та партнерства. Вчитися працювати в міжсекторних командах.

10. Підготовка до “стратегічного залишення”.

Світ втомлюється від криз. Один із типів криз у звіті — “стратегічне залишення”, коли міжнародна спільнота свідомо ігнорує регіон, що втратив стратегічне значення. Увага до України не буде вічною. 

Що можна робити: Максимально ефективно використати поточне вікно можливостей для залучення допомоги, одночасно будуючи самодостатню економіку та інституції, здатні функціонувати без значної зовнішньої підтримки.

---

Виклики до 2040 року та як до них підготуватися

Спираючись на звіт, Україна може зіткнутися з такими ключовими викликами:

• “Втома донорів” та скорочення фінансування: Геополітична увага зміститься, і обсяги допомоги неминуче впадуть.
• Конкуренція за ресурси: Україна буде не єдиною країною, що потребує допомоги. Кліматичні катастрофи та нові конфлікти створюватимуть конкуренцію за обмежені ресурси.
• Внутрішня нерівність: Допомога може концентруватися у великих містах або певних секторах, поглиблюючи нерівність між регіонами та соціальними групами.
• Кадрова криза: Виснаження фахівців, які працюють у секторі відновлення, та брак нових кваліфікованих кадрів.
• Криза легітимності: Недовіра населення до уряду, місцевої влади та громадських організацій, якщо процес відновлення буде непрозорим та неінклюзивним.

Що вивчати та які навички розвивати?

Щоб бути актуальним та ефективним фахівцем на ринку відновлення України до 2040 року, варто зосередитися на таких напрямах:

1. Концепції та дисципліни:
   • Системне мислення (Systems Thinking): Вміння бачити не окремі проблеми, а взаємозв’язки між економікою, соціумом, екологією та політикою.
   • Стратегічне прогнозування (Foresight): Навички сценарного планування та аналізу майбутніх трендів, щоб готуватися до різних варіантів розвитку подій.
   • Управління змінами (Change Management): Розуміння, як впроваджувати складні реформи та долати опір змінам в організаціях та суспільстві.
   • Поведінкова економіка (Behavioral Economics): Розуміння того, як люди приймають рішення, для розробки більш ефективних програм та політик.
   • Кліматична адаптація та сталий розвиток: Глибокі знання про те, як інтегрувати екологічний компонент у всі проєкти.
2. Практичні навички:
   • Міжсекторна співпраця та фасилітація: Вміння організовувати діалог та спільну роботу між владою, бізнесом, громадою та міжнародними партнерами.
   • Фандрайзинг та управління проєктами в умовах невизначеності: Здатність залучати ресурси з різних джерел та гнучко керувати проєктами, адаптуючись до змін.
   • Аналіз даних та цифрова грамотність: Вміння працювати з великими даними для моніторингу, оцінки та прийняття обґрунтованих рішень.
   • Крос-культурна комунікація та переговори: Навички ефективної взаємодії з партнерами з різних країн та культурних середовищ.
   • Емоційна стійкість та запобігання вигоранню: Вміння дбати про себе та свою команду в умовах тривалого стресу є критично важливим для довгострокової роботи.

На завершення, звіт “Future of Aid 2040” — це заклик до дії. Майбутнє не визначене, і саме від сьогоднішніх рішень українських фахівців, уряду та громадського суспільства залежить, за яким сценарієм піде відновлення України: чи станемо ми об’єктом геополітичної гри, чи збудуємо власну, стійку та справедливу модель розвитку.