Нотатки консультанта

Огляд книги Capturing Minds and Reshaping the World (Jolanta Darczewska, Centre for Eastern Studies (OSW), Warsaw)

Передвступ

Під час проходження БЗВП в мене було трохи часу на читання. І я попросив мені надіслати книгу «Хризантема і меч», американської антропологині Рут Бенедикт, яку передзамовив, і яка так вийшло, надійшла на нову пошту, коли вже проходив військову підготовку.

Замовив її просто тому, що в якийсь момент почав цікавитися японською культурою, а саме це видання рекомендують як ТОП для тих, хто хоче зрозуміти краще японців. Крім того, це був перший переклад цієї роботи українською. І ще один факт – ця робота писалася на замовлення американських військових, які хотіли краще зрозуміти свого ворога – японців під час другої світової війни.

І коли я читав цю книгу на БЗВП, в мене постійно виникало відчуття дежавю, що це не про японців, а про росіян книжка написана. Потім згадав своє навчання в університеті – що я ж, бляха, трохи культуролог, і системні патерни в культурах – це цілком закономірна штука. І знаючи один патерн, можна з великою долею ймовірності прогнонувати події і явища в іншій культурі з схожими характеристиками.

Але що мене в цій історії вразило – це те, що військові вдалися до такого кроку, і це дослідження їм реально було корисне для перемоги.

А що про руских? Чи є подібні антропологічні дослідження? Вивляється, що подібні є. І одне – навіть дуже свіже.

Дуже рекомендую почитати роботу Йоланти Дарчевської Capturing Minds and Reshaping the World.

Хто лінивий – можна коротко ознайомитися з оглядом в мене тут на блозі.

Це найкраща інвестиція, яку можна зробити для себе напочатку року. Чому? Бо тоді прийде (якщо не прийшло) розуміння, що війна руских проти нас (і світу) – це надовго… і є наразі не так вже багато варіантів як до такого майбутнього адаптуватися.

А тепер Вступ. російські операції впливу ніколи не припиняються

Дарчевська починає книгу з принципово важливої тези: для росії війна — це не подія, а стан. Вона не має чіткої межі між миром і війною. Інформаційна війна триває завжди — змінюються лише інструменти та інтенсивність.

Авторка цитує очільницю RT Маргариту Симоньян, яка ще до анексії Криму відкрито визнавала, що інформація є зброєю, покликаною «послаблювати ворога, руйнувати його картину світу, сіяти хаос і страх»  .

Це не метафора, а доктринальне мислення.

Ключова фраза з вступу:

Росія не програє інформаційну війну навіть тоді, коли програє на полі бою — бо вона готує аудиторії заздалегідь і працює «в довгу».

Розділ I. Активні заходи: більше, ніж дезінформація і пропаганда

Що таке «активні заходи» насправді

У першому розділі Дарчевська повертає читача до радянського поняття актівниє міропріятія — «активні заходи».

Це не синонім фейків або пропаганди, а комплекс наступальних дій, спрямованих на:

• дестабілізацію держав;
• деморалізацію суспільства;
• підрив довіри до влади;
• створення умов для політичних і воєнних рішень Кремля.

Авторка наводить визначення з внутрішніх документів КГБ, де активні заходи прямо описуються як офензивні дії, покликані «нав’язати супротивнику несприятливі умови та змусити діяти в інтересах ініціатора»  .

Історична тяглість: від КДБ до ФСБ і ГРУ

Окремий підрозділ присвячений інституційній історії. Дарчевська показує, що:

• спеціальні підрозділи з дезінформації існували в СРСР ще з 1920-х років;
• Служба КДБ була елітною структурою, відповідальною за стратегічну дезінформацію;
• після розпаду СРСР ці функції не зникли, а були перейменовані та розподілені між ФСБ, СВР і ГРУ.

Що має обов’язково розуміти український читач:

Російська держава ніколи не відмовлялася від підривних методів — вона лише адаптувала їх до нових умов.

Кейс «Новоросія»: міф як зброя

Найпрактичніша частина розділу — детальний аналіз проєкту «Новоросія».

Дарчевська показує, що це був не емоційний лозунг 2014 року, а заздалегідь підготовлена інформаційно-політична операція, яка включала:

• історичні міфи;
• роботу з локальними елітами;
• створення «народного запиту»;
• моделювання сценарію «замороженого конфлікту».

У 2022 році цей самий проєкт був використаний як ідеологічне виправдання анексії нових українських територій  .

Розділ II. Гібридні поля бою збройних сил росії

Інформаційна війна як частина військової доктрини

Другий розділ переходить від спецслужб до військового мислення.

Дарчевська аналізує російські доктринальні документи й доходить чіткого висновку:

Для російського Генштабу інформаційна війна — не допоміжна, а рівнозначна складова бойових дій.

Саме тому поняття «гібридна війна», яке часто використовує Захід, у росії фактично зводиться до одного ширшого терміну — «інформаційна війна», що охоплює все: від культури до економіки.

«Код війни»: як формують свідомість солдата і тилу

Окремий кейс — аналіз брошури “Живу, сражаюсь, побеждаю! Правила жизни на войне“, яку авторка розглядає як приклад військової пропаганди нового типу.

Її функція — не просто мотивувати, а:

• нормалізувати насильство;
• знецінити ворога;
• стерти моральні межі;
• підмінити реальність міфом про «священну війну».

Важливо розуміти:

Росія готує солдата до війни не лише фізично, а й ментально — через системне перепрограмування цінностей.

Розділ III. Методи, старші за саму росію: стратегічна культура імперії

Імперська оптика світу

Третій розділ — найбільш філософський, але й один з найважливіших.

Дарчевська показує, що російська стратегічна культура побудована на кількох сталих міфах:

• «обложена фортеця»;
• «ворожий Захід»;
• «історична місія Росії»;
• «молодші народи», які не здатні до самостійності.

Через літературу, історію, релігію та культуру ці міфи відтворюються століттями й використовуються як інструменти впливу  .

Інверсія понять: коли біле — це чорне

Авторка докладно описує механізм семантичної інверсії, коли:

• війна називається миром;
• агресія — захистом;
• брехня — альтернативною думкою;
• імперіалізм — антиколоніалізмом.

Фінальний висновок розділу звучить майже оруеллівськи й водночас дуже по-українськи актуально:

«White is black, war is peace, evil is good».

Загальні висновки книги: що це означає для України

1. росія воює завжди, навіть коли здається, що стрілянина стихла.
2. Інформаційна війна — це підготовка ґрунту для реальних атак.
3. Україна є центральною ціллю, бо саме її існування руйнує імперський міф.
4. Перемога України — це не лише військова поразка Росії, а крах її картини світу.

Чому цю книгу мають читати військові, аналітики й союзники України

Capturing Minds and Reshaping the World — це не просто дослідження. Це карта мислення ворога.

Для українців вона дає відповідь на питання, яке звучить з 2014 року: чому росія не зупиняється?

Тому що для неї ця війна — не про Україну.

Вона — про право визначати, яким буде світ.

І саме тому український спротив — військовий, інформаційний, культурний — є ключовим фронтом глобальної безпеки.