Нотатки консультанта

Рівно 4 місяці тому, 8 травня я пройшов нічну ВЛК в Подільському ТЦК СП , після чого був мобілізований до лав ЗСУ. З того часу я нічого не публікував у себе на блозі. Точніше, кожного разу, коли хотів щось написати – текст не слухався.

Після проходження БЗВП (Базової загальної військової підготовки) я потрапив на службу в один з підрозділів Міністерства оборони і перша моя спеціальність виявилася дуже помічною в теперішній моїй службі.

За цих 4 місяці служби, перебування в середовищі військових, читання тон мілітарного контенту, мій світогляд почав потроху змінюватися. 

До вчорашнього дня я не міг зрозуміти, що саме змінилося. Але от ознайомивший з свіжим швейцарським дослідженням “Хто захистить нас завтра? Поза межами армії?», я зрозумів, що ось воно. Те, що у мене крутилося постійно в голові, має наукове підгрунтя. 

Я підготував коротку вижимку цього дослідження і самої концепції систеної оборони. А висновки ви самостійно для себе робіть.

*** 

Хто захистить нас завтра? Чому майбутнє оборони — за кожним із нас

У світі, де лінії між війною та миром, військовим і цивільним, атакою та впливом стираються, швейцарське федеральне відомство з питань озброєнь Armasuisse ставить сміливе і своєчасне питання: “Хто захистить нас завтра? Поза межами армії?”. Це дослідження — не просто аналіз військових загроз, а глибоке переосмислення самої суті національної безпеки у XXI столітті. Воно стверджує, що оборона країни більше не може бути монополією армії; вона має стати справою всього суспільства.

Про авторів та контекст

Дослідження було ініційоване та опубліковане під егідою Квентіна Ладетто з підрозділу технологічного прогнозування Armasuisse Science and Technology (S+T). Мета полягала в тому, щоб вийти за рамки звичних підходів і дослідити роль цивільних акторів у побудові системної відповіді на гібридні загрози. Над дослідженням, аналізом та написанням працював французький колектив Le Coup d’Après, зокрема Фелікс Баранже, Ромен Фенуй та Матьє Джоані. Їхня робота — це спроба створити не просто звіт, а й інструмент для роздумів та дій.

Ідея: Переосмислення війни та оборони

Головна ідея праці полягає в тому, що те, що ми раніше називали війною, більше не існує в старих межах. Як зазначає у передмові Квентін Ладетто: “Війна стала системою. Її оборона також повинна нею стати”. Сучасна конфліктність проникає в усі сфери життя: вона “прослизає в оптоволоконні кабелі, колективні наративи, ланцюги постачання, програмні платформи, соціальну динаміку”.

Це змушує змінити фундаментальне питання. Замість “Яка армія нам потрібна завтра?” автори пропонують питати: “Яке суспільство ми захищаємо, і з ким?”. Відповідь очевидна: оборона має стати справою кожного, від цивільних осіб до приватних компаній та освітніх закладів.

Методологія: Як створювалося дослідження

Для створення такого багатогранного бачення автори застосували комплексний підхід:

1. Глибинні інтерв’ю: Було проведено 13 напівструктурованих інтерв’ю з широким колом експертів: військовими, науковцями, соціологами, підприємцями, митцями та консультантами. Тривалість кожної розмови становила від 1 до 1,5 години.
2. Аналіз джерел: Дослідники опрацювали значний масив літератури, присвяченої гібридній війні, концепціям тотальної оборони та соціальної стійкості.
3. Створення персонажів: Щоб зробити абстрактні ідеї зрозумілими та наочними, було створено 8 вигаданих персонажів — “майбутніх акторів оборони”. Ці архетипи, спроєктовані на 5-10 років у майбутнє, уособлюють потенціал цивільного суспільства у протидії новим загрозам.

Ключові відкриття: 9 викликів для нашого майбутнього

Дослідження ідентифікує 28 конкретних загроз, які згруповані в 9 глобальних викликів. Ось лише кілька прикладів, підкріплених фактами:

• Уникнення економічного занепаду: У 2024 році Франція зафіксувала рекордну кількість банкрутств — 66 000, а кількість банкрутств у Швейцарії зросла на 15% за рік. Це ослаблює оборонний потенціал.
• Зміцнення соціальної згуртованості: Опитування у Франції показує, що 92% громадян вважають, що живуть у дедалі більш жорстокому суспільстві. Один з експертів, Йонас Хагманн, називає руйнування соціальної згуртованості “найбільш недооціненою загрозою”.
• Гарантування здоров’я: 70% франкомовної частини населення Швейцарії відчувають стрес через роботу. Водночас, за даними ВООЗ, майже 35% дорослих європейців недостатньо фізично активні.
• Адаптація до кліматичних змін: Загроза вже реальна. Середня температура у Швейцарії зросла на +2,8°C з доіндустріального періоду, що вдвічі більше за середньосвітовий показник. Об’єм льодовиків у країні скоротився на 65% з 1850 року.
• Захист нашого мозку: Молодь у Швейцарії (12-19 років) проводить в інтернеті в середньому 3 години 7 хвилин у будній день. Це робить їх вразливими до “війни за увагу”.
• Боротьба з дестабілізацією: Загроза не теоретична. У звіті згадується російська операція з дезінформації “Doppelgänger“, яка масовано атакувала європейські соцмережі з метою підриву підтримки України.

Нові герої оборони: 8 облич стійкості

Щоб показати, як суспільство може відповідати на ці виклики, дослідження знайомить нас із вісьмома “акторами оборони майбутнього”. Їхні слова яскраво ілюструють їхню роль:

• Роберта, 72-річна пілотеса дронів: “Я краще буду скидати набори для виживання, ніж сидітиму в кріслі й дивитимусь на катастрофи по телевізору”.
• Наїм, 19-річний розробник: “Мені 19, а я вже дістаю CEO транснаціональних корпорацій, втричі старших за мене. Вони звинувачують мене в боягузтві, але самі не наважуються подивитися на реальність та дані, які я кладу на стіл”.
• Камілла, 36-річна журналістка: “Я написала книгу ‘Як розмовляти з мудаками’, бо мені набридло, що люди плутають ‘мати рацію’ та ‘вміти переконувати’. Демократія помирає, коли ми відмовляємося слухати тих, кого вважаємо ідіотами”.
• Карін, 43-річна координаторка району: “Моя дисертація доводить, що три щирих ‘добрий день’ на день на сходах варті більше, ніж районний психолог. Проблема в тому, що ми не знаємо, як виставити рахунок за доброту”.

Як Україна може використати висновки цієї роботи для перемоги?

Хоча дослідження фокусується на Швейцарії, його висновки є надзвичайно актуальними для України. Фактично, Україна живе в реальності “системної війни”, описаної в звіті, ще з 2014 року. Ось як ці ідеї можуть посилити українську боротьбу:

1. “Тотальна оборона” на практиці: Легітимізація та структурування українського спротиву

Дослідження дає теоретичне обґрунтування тому, що Україна робить інтуїтивно та органічно. Масовий волонтерський рух, створення IT-армії, діяльність парамедиків, робота журналістів на інформаційному фронті — все це не просто ситуативні реакції, а ключові елементи сучасної оборони. Висновки звіту дозволяють:

• Формалізувати ці практики та інтегрувати їх у національну стратегію безпеки.
• Пояснювати міжнародним партнерам, що підтримка цивільних ініціатив (наприклад, фондів, що постачають дрони) є такою ж важливою, як і військова допомога.

2. Фокус на невійськових фронтах

Перемога здобувається не лише на полі бою. Звіт наголошує на важливості стійкості в інших сферах:

• Економічна стійкість: Боротьба з корупцією, забезпечення енергетичної незалежності та залучення інвестицій — це прямий внесок в обороноздатність. Кожен працюючий бізнес, що сплачує податки, є частиною оборони.
• Інформаційний та когнітивний суверенітет: Росія веде війну за свідомість українців та світу. Розвиток медіаграмотності, підтримка незалежних ЗМІ та системна боротьба з дезінформацією — це стратегічні завдання для захисту нації, як про це говорить персонаж Камілла.
• Соціальна згуртованість: Єдність — це наша головна зброя проти російських спроб розколоти суспільство. Підтримка ветеранів, допомога переселенцям, культурні проєкти — все це зміцнює соціальну тканину, роблячи її стійкою до ворожих впливів.

3. Системна підтримка “нових акторів оборони”

Персонажі зі звіту мають свої аналоги в Україні:

• Український фермер, що вивозить трактором російський танк — це Томас, який забезпечує продовольчу безпеку.
• Волонтер IT-армії — це Наїм, який захищає кіберпростір.
• Вчителька, яка продовжує навчати в бомбосховищі або пояснює учням, як розпізнати фейки — це Еліза, яка бореться за майбутні покоління.

Держава повинна не просто пишатися цими людьми, а й створювати умови для їхньої діяльності: надавати гранти, спрощувати регуляції, залучати до розробки державних політик.

4. Стратегія для довгої війни

Звіт підкреслює, що стійкість — це марафон, а не спринт. Це критично важливо для України, яка веде виснажливу війну. Необхідно дбати про психічне здоров’я нації, запобігати вигоранню волонтерів та активістів, і вже зараз планувати післявоєнне відновлення, інтегруючи принципи стійкості в усі сфери життя.

Висновки та рекомендації: Оборона як колективна відповідальність

Головний висновок дослідження однозначний: національна оборона більше не є виключною прерогативою збройних сил. Як каже один з опитаних експертів, Александр Вотравер: “Нові загрози не замінюють старі, вони додаються до всіх уже існуючих”.

Ця швейцарська праця надає Україні потужну інтелектуальну зброю: мову та концепції для пояснення власної боротьби світові та для кращої організації власного тотального спротиву. Вона доводить, що український шлях — боротьба всією нацією — це не виняток, а модель оборони майбутнього.